Даа...

Ни в жисть не сказал бы, что этот молодой человек в круглых синих очках, который так трогательно выглядит пьяным (привет всем кто был на сходке ) пишет такие неслабые стихи...

Chuwee!!!
Что значит трогательно? Вы его там трогали? Совсем офигели? Руки прочь от нашего подрастающего поколения спортсменов!

насчет орфографии.
Русский не мой родной язык, я намного лучше владею украинским.
Кроме того на орфографию очень влияет скорость набора.
Печатаю очень быстро но с очепятками.
Насчет стилистики. Да согласен. Но это проза, тем паче не редактированная. Я могу лучше - честно. Сознаюсь несколько тавтологий видно невооруженным глазом но мне лень редактировать бо все уже прочитали кто хотел.

Для тех кто открыл только последнюю страницу таверны. Пролистайте пару страничек взад

Папуасы! Вот кто спер вашу кокосовку!

ЗЫ: Кстати, на вторые майские распивание кокосовки повторится

Довольно неплохо написанно. Стукниплиз:) Нуно поговорить

*потрескивает коньячок и понимает Morrion*

Дочитал Давай дальше

да давай дальще!!!

В данный момент никаких дальше нет.
Что б оно появилось надо его для начала написать...
А последние 3 месяца я работал не над стихами , а над исторической повестью "Мазепа" . Причем конкретно к написанию я приступил не раньше месяца назад... Остальное время ушло на поиск материалов, чтение монографий, изучение документов.
Текст готов на две трети, но я его приводить не буду по 2 причинам.
1. Он на украинском.
2. Материал может задеть патриотические чувства рускоязычного населения.

Считаю что за свое молчание отчитался.

Я вот сейчас занимаюсь повестью "Мазепа"
И мне стало интересно как ВЫ относитесь к этой исторической личности.
Позитивно -негативно и почему....
Ответы "А мне по барабану" предлагаю опускать как полностью лишенные здравого смысла

Читателю
Цель, которую я преследовал публикуя это вступление - подтолкнуть, подзадорить дискуссию, спровоцировать противников моей мысли на достойный ответ.
Если кого-то вступление обидит, я заранее прошу прощение ибо не это было целью.
Текст не раздувает межнациональную рознь! Он просто напоминает про ошибки прошлого, не давая им повторится в будущем. Все отрывки, которые могли не понравиться русскоязычной публике были УДАЛЕНЫ, что б не затрагивать вопроса о национальных противоречиях.

Далее на украинском...

Мазепа

Вступ.
Ох...І давно ж це було. Вже й діди наші не пам*ятають достеменно подій цих. Сива давнина та й годі. І навіщо комусь згадувати, нащо читати книжки, шукати матеріалів по архівам та бібліотекам, розглядати пожовклі сторінки прадавніх грамот та літописів.
"Давно то було, вже й загуло", "історію не переробиш, повіщо ж вивчати", скаже хтось, не стосуеться та давнина ні мене ні дітей моїх.... І цей абстрактний "хтось" буде не правий, бо як без тіла нема голови, як без стовбура нема гілок, так нема і країни без історії її.....

Передмова
У 1654 році, вибившись з під польської неволі, гетьман Богдан Хмельницький вступив у союз із москвою на правах рівної держави. Це була навіть не автономія, а чиста федерація. Так думав Зиновій Хмельницький, так не думала царська Росія.
Москва зразу ж почала розглядати Україну, як власну провінцію і всю свою діяльність, весь свій розум вживала тільки на те, як би убити в українськім народі дух самостійності і зробити українців такими ж рабами, якими вічно були москалі.
Хмельницький зразу ж побачив, що союз демократичної України з тоталітарною, царською Росією добра не дасть. А коли Москва першим же ділом ввела в Київ сильний свій гарнізон і поставила там свого воєводу, побачила біду й старшина козацька - і от з того часу нема вже союзу України та Москви, з того часу тільки боротьба!
Росія хоче накласти руку на права і свободи українського народу, а народ в лиці кращих людей свої противиться тому....
Саме проти московських кайданів повстають Виговський, Юрій Хмельницький, Тетеря, Брюховецький і навіть Дорошенко. Свідома інтелігенція козацька чує всю гіркість будучої неволі власного народу, відчайдушно бореться за свободу. Однак ворог видався сильнішим навіть за Польшу - і тому Україна крок за кроком, рік за роком втрачає свої права і перетворюється із незалежної держави в провінційну область.
Останні сплески цієї боротьби за долю свого народу бачимо при гтьмані МАЗЕПІ, але Москва жорстко роздавила цю останню спробу - і від того часу нема України. Загибле саме ім*я її викреслилась вона з історії вселюдської. Поділила Москва Україну на губернії, убила не тільки дух свободи, але й душу саму, вирвала язика - і став народ безграмотнішим серед безграмотних, темнішим серед темних, рабом рабів....
Пройшли сторіччя....
Розбилася віковічна Московська тюрма, висипали на вільне повітря всі віками томлені невольники, а серед них і Україна. То ж настав час спом*янути всіх наших борців за долю народну, а в їх числі і гетьмана Мазепу. Може й не такий він чистий, як Христос, може й не один гріх є на душі його, але все ж його ім*я серед борців, а не серед тих, хто за "шмат гнилої ковбаси" продавав і рідний край і народ , і його будучність і свободу, гетьмана Мазепу узивав зрадником і анахтему йому в церкві возглашав.

Вот мне кажется подохдит темка под происходящее..

Уточни ты про что?

под что именно? сейчас много чего происходит, и в тоже время не происходит ничего... ведь все происходящее суть есть лишь наше личносное отражение окружающей действительности нашим сознанием.........................................................

Во замутил... а простыми словами, для простого народа? а?